Doc_endocrinologist

Що стається з тілом після 35☝🏼 Якщо вірити численним твердженням в інтернеті, то саме зараз у моєму організмі мало б щось «зламатися», після чого тіло почало б стрімко змінюватися Кожні кілька місяців мені довелося б переставляти ремінь на новий отвір, адже талія поступово збільшувалася б, і я вже не зміг би цьому завадити. Плечі ставали б вужчими, сідниці — плоскішими й ширшими, а кубики преса перетворилися б на одну велику «кулю». Вік, метаболізм, гормони та всі ці фактори нібито неминуче взяли б гору над моїми звичками. Адже, якщо вірити міфам, кожному з нас судилося перетворитися з карети на гарбуз, щойно годинник пробʼє північ. І, здається, мій годинник уже пробив. Чи все ж ні? Пояснювати всі зміни в організмі виключно віком дуже зручно. Ми не можемо повернути час назад. У медицині старіння належить до немодифікованих факторів ризику, тому на вік часто списують усе, що завгодно. Безперечно, зміни, які відбуваються з нашим тілом, частково повʼязані зі старінням. Але в організмі немає «вимикача», який у 30, 35, 40 чи 45 років раптом перемикається й повністю змінює правила гри (або закони фізики). Не існує тієї магічної точки, після якої все починає руйнуватися, мов картковий будинок — якщо ми говоримо про здорову людину. Найкраще підтвердження цьому — люди, які завдяки своєму способу життя у 60+ і навіть 70+ років виглядають і почуваються значно краще, ніж дехто у 20-30 років. Тож давайте коротко розберемося: що насправді відбувається з нашим організмом після 35 років і що ми можемо зробити, щоб залишатися у чудовій фізичній формі, зберігати високу працездатність та міцне здоровʼя. Читаєм слайди➡️

Що НЕ варто робити в спеку. Трохи фізіології, трохи здорового глузду. — Не смаж себе на сонці з 11:00 до 16:00. Якщо тепла заходить більше, ніж тіло може віддати через піт, починається перегрів. А тепловий удар — це вже зовсім не літній вайб. — Не чекай, поки почнеш вмирати від спраги. Якщо захотілося пити — ти вже трохи запізнився. Зневоднення навіть на 1–2% помітно погіршує самопочуття, силу й концентрацію. Пий воду протягом дня, а не літр залпом, коли вже «сохне язик». — Не заливайся крижаною колою чи літром льоду. Дуже холодні напої можуть викликати спазм шлунка, а відчуття прохолоди швидко минає. Солодкі напої взагалі окрема історія — цукор уповільнює всмоктування води. Лимонади, кола та інші «рятівники» від спеки рятують приблизно так само, як капелюх від зливи. Найкращий варіант — прохолодна вода. Якщо сильно пітнієш або довго тренуєшся — додай електроліти або звичайну сіль. — Холодне пиво після роботи? Звучить зає...сь як круто. Для організму — це найдурніше що можна придумати. Алкоголь прискорює втрату рідини, розширює судини і пришвидшує в рази перегрів та виклик швидкої допомоги — Не запаковуй себе в обтислий одяг. У спеку важливіше не колір футболки, а те, щоб вона була вільною і пропускала повітря. Поту треба кудись випаровуватися. Якщо він просто стікає по спині, то кондиціонер в вдогонку тільки пришвидчить твою госпіталізацію — Не виходь без кепки чи панами. Перегріти голову значно простіше, ніж здається. — Не відкривай вдень усі вікна. Якщо на вулиці +35, а вдома +27, ти не провітрюєш квартиру — ти просто запускаєш у неї спеку. Провітрювати треба вночі, рано вранці або ввечері. Вдень закрий вікна й штори, особливо якщо сонце світить прямо в них. — Не влаштовуй тренування о 14:00 під відкритим сонцем. М’язи й так виробляють багато тепла, а спека додає ще зверху. Якщо дуже хочеться страждати — хоча б роби це вранці або ввечері. — Не закидай у себе важку жирну їжу. Організм і так намагається тебе охолодити, а ти змушуєш його ще й перетравлювати пів кіло шашлику. Легша їжа переноситься набагато комфортніше. — І, будь ласка, не залишай дітей, літніх людей або тварин у машині. Навіть «на дві хвилинки». Автомобіль на сонці нагрівається дуже швидко, і ці «дві хвилини» можуть коштувати занадто дорого. Якщо з’явилися сильна слабкість, запаморочення, нудота, судоми, сплутаність свідомості або температура тіла різко підвищилася — не геройствуй. Перейди в прохолодне місце, охолоди тіло, випий води й за потреби викликай швидку. Тепловий удар — це не той челендж, який варто проходити.

Інформація з позначкою «важливо». Велика розповідь про дуже «шкідливі» антиестрогени, які ми всі так любимо. Освічуємося, хлопці? Вже років 14 я спостерігаю за людьми, які, судячи з різних страшилок, мали б давно припинити своє існування через остеопороз, катаракту, імпотенцію, СНІД, рак і ангедонію, нібито одночасно спричинені застосуванням антиестрогенів. І знаєте що? Цього не відбувається. Пройдемося новинами, які вже давно перестали бути новинами. У 2021 році такі ж занудні люди, як і я, провели дослідження, у якому порівняли терапію антиестрогенами з терапією тестостероном. https://academic.oup.com/jes/article/5/Supplement_1/A761/6241807 Я поділяю думку цих занудних «ботаніків» і скажу, що кістки від антиестрогенів насправді не ламаються і люди від них масово не помирають. Більше того — там навіть є дані, що під час терапії тестостероном подібні проблеми трапляються частіше. Результати шокують пересічного користувача соціальних мереж, який активно спілкується «з людьми в темі» й чудово знає, що від кломіду «не стоїть», а печінка «випадає». Принаймні так написав у переписці якийсь діяч андеграундного ринку, посилаючись на двоюрідного племінника тестевого родича людини, яка знала когось, хто жив через три будинки й, імовірно, приймав якісь таблетки. Улюблена тема всіх прихильників гормонозамісної терапії — погіршення статевої функції під час застосування кломіфену цитрату. https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/iju.70289 Щоправда, тут дослідження проводилося серед літніх людей, але… Жодних суттєвих змін у пів сотні вже не дуже молодих учасників не виявили. Так, значного покращення статевої функції теж не було, але й жодного її погіршення ніхто не спостерігав. «Загін смертників» із Японії, які нібито рахували понеділки до кінця життя, приймали СМЕРТЕЛЬНІ 50 мг кломіфену цитрату один раз на два дні. Ось тепер і не вір жахливим історіям про японські експерименти 30–40-х років… Виникає німе запитання: як так сталося, що у 54 літніх чоловіків нічого «не впало» й не перестало працювати, а в середньостатистичного любителя фітнесу статеве безсилля настає вже в момент розрахунку за препарат в аптеці? І тут, найімовірніше, ми виходимо на велику групу людей, які після прочитання інструкції, ще до прийому першої таблетки, вже починають відчувати побічні ефекти, що трапляються в одному випадку з тисячі. Але сміятися з іпохондриків — гріх, інакше всі потрапимо до пекла. А щоб уже точно туди потрапити, варто згадати інструкцію FDA до тестостерону, де зазначено, що на тлі його застосування можуть знижуватися лібідо, виникати тривожність і навіть депресія. Як то кажуть, рукавичку кинуто — захищайтеся. Ще на зорі біохакерського руху (у широкому розумінні цього слова) існувало інтуїтивне розуміння того, що антиестрогени можуть стати гарною альтернативою класичній гормонозамісній терапії. І перші дослідження на цю тему були дуже обнадійливими. Ось одне з них, у якому люди, що понад рік отримували антиестроген, не мали жодних побічних ефектів. https://www.menshealthmelbourne.com.au/pdf/safe-and-effective-for-long-term-management-of-hypogonadism.pdf Минув час, і… нічого не змінилося. Понад десять років потому все так само виглядає безпечним та ефективним. Не з’явилося даних, які б «підірвали інтернет» і довели, що всі, хто зробив ставку не на замісну терапію, гірко помилялися. Водночас я чудово розумію, що універсального варіанту лікування чи препарату, який підійшов би абсолютно всім, не існує — терапію потрібно підбирати індивідуально. До речі, за бажання я можу написати аналогічну замітку і про гормонозамісну терапію. Усі почнуть сперечатися одразу ж, навіть не дочитавши до кінця. OUP Academic Safety and Efficacy of Clomiphene Citrate in the Treatment of Secondary Hypogonadism. A Retrospective Study Abstract. “Introduction: Clomiphene (Clomid) has an off-label indication to treat hypogonadism in select populations. “Based on clinical practice, this med ❤41🤯1

Про мікродозинг пептидів☝🏻

Про те, як можна уникнути побічних ефектів фенібуту Насправді це досить просто. По-перше, точно не варто розглядати фенібут як засіб для тривалого прийому, а тим більше ставитися до нього як до вітамінів. Річ у тім, що до цього препарату може розвиватися залежність, а також існує синдром відміни. Я б рекомендував обмежити тривалість прийому до 7–10 днів, але не довше. По-друге, потрібно бути обережним щодо того, з чим поєднується фенібут. Наприклад, не варто комбінувати його з алкоголем, Бензодіазепінами (наприклад, Діазепам, Лоразепам, Алпразолам) — значно підсилюють седативний ефект і ризик пригнічення дихання. Снодійними препаратами (наприклад, Золпідем, Зопіклон) — аналогічно можуть спричиняти надмірну седацію, та іншими сильними снодійними.. Ну і ще практична порада: якщо у вашій схемі лікування є СІЗЗС, то принаймні варто розділяти час їхнього прийому та прийому фенібуту на 10–12 годин. А можливо, є сенс взагалі утриматися від такого поєднання.

Про використання Хоріонічного гонадотропіну (ХГЛ) на курсах АС/ГЗТ P.S: І ще декілька моментів які не варто робити: 1. Не використовувати занадто високі дози Це одна з найчастіших помилок. Наприклад, регулярне введення 1000–2500 МО кілька разів на тиждень без медичних показань може: надмірно стимулювати клітини Лейдіга; підвищувати рівень естрадіолу; збільшувати ризик гінекомастії; викликати затримку рідини; потенційно знижувати чутливість рецепторів ЛГ при тривалому застосуванні. У клінічній практиці для підтримки функції яєчок на тлі ГЗТ частіше використовують менші дози, ніж ті, що застосовувалися в старих схемах. 2. Не колоти ХГЛ «раз на один-два тижні» ХГЛ має обмежену тривалість дії. Великі рідкісні ін’єкції дають різкі піки гормону, після яких настає спад. Зазвичай більш фізіологічними вважаються менші дози, введені частіше. 3. Не чекати повної атрофії яєчок Якщо ХГЛ планується використовувати саме для підтримки функції яєчок, його зазвичай починають не після багатомісячної атрофії, а відповідно до призначеної лікарем схеми. Якщо мова іде про курс, то його потрібно починати використовувати практично з самого початку курсу, максимум з 2-3-го тижня 4. Не використовувати ХГЛ як заміну ПКТ ХГЛ стимулює яєчка, але не відновлює вироблення ЛГ і ФСГ гіпофізом. Після припинення курсу ААС для відновлення осі гіпоталамус–гіпофіз–гонади, залежно від ситуації, застосовують селективні модулятори естрогенових рецепторів), а не соло ХГЛ 5. Не вводити без контролю аналізів Бажано періодично контролювати: загальний тестостерон; естрадіол (чутливий метод, якщо доступний); гематокрит; гемоглобін; ліпідограму; печінкові ферменти; за потреби — спермограму (якщо важлива фертильність). 6. Не поєднувати з інгібіторами ароматази «наосліп» ХГЛ підвищує продукцію тестостерону в яєчках, а отже може збільшувати і синтез естрадіолу. Але це не означає, що потрібно профілактично приймати інгібітор ароматази. Надмірне зниження естрадіолу також шкідливе (для суглобів, лібідо, настрою, кісток). Рішення про корекцію варто приймати на основі симптомів і результатів аналізів. 7. Зберігати в холодильнику Після розведення більшість препаратів ХГЛ потребують зберігання в холодильнику (згідно з інструкцією до конкретного препарату). Недотримання умов зберігання може знизити ефективність препарату.

Новини з позначкою "вогонь" Брайану Джонсону діагностували аутоімунний гастрит. Я зазвичай спокійно ставлюся до новин про Брайана Джонсона. У людини величезний бюджет, команда лікарів, тонна аналізів і режим, який у більшості людей розвалився б на другому тижні. Але тепер з'явилася ось така новина. У заголовках це вже подали як невиліковну хворобу людини, яка витрачає мільйони на омолодження. Формально драму зрозуміти можна, але я б ставився до цього спокійніше. Спочатку про сам діагноз. Якщо коротко, то при аутоімунному гастриті імунна система атакує клітини шлунка, які беруть участь у виробленні кислоти та вітаміну B12. З часом це призводить до порушення травлення та виникнення важкої анемії (а також ризику раку шлунка). Я б не став тут сміятися з людини, ніби весь його проєкт Blueprint був дарма. Скоріше навпаки: у Джонсона, ймовірно, вищий шанс рано знайти проблему і тримати її під контролем. Але історія освіжає голову: навіть при постійних аналізах, переливаннях плазми сина та ідеальній дисципліні всередині нашого організму залишаються процеси, які не можна просто скасувати дієтою, добавками та тренуваннями. Я особисто бажаю Брайану здоров'я і довгих років життя, бо він єдиний, хто зробив такий ексклюзивний експеримент можна сказати, що в прямому ефірі, з якого можна взяти багато чого, що варто робити, а що взагалі ні і за це йому респект 🤝 P.S: Що думаєте? Як про новину, так і про самого Джонсона?

Про експертів та експертність

Якщо приймати магнію гліцинат, чи означає це, що додатковий гліцин уже не потрібен? Вирішив це питання розібрати, що називається, по складах: В одній таблетці, що містить 700 мг магнію гліцинату, зазвичай є близько 100 мг елементарного магнію та приблизно 600 мг гліцину. Якщо, наприклад, приймати 3 таблетки ввечері, то загальна кількість гліцину становитиме близько 1800 мг. Важливо не плутати загальну масу сполуки з кількістю елементарного мінералу. Повертаючись до питання: якщо оцінювати дозування гліцину, які використовувалися в дослідженнях для покращення якості сну, то ефективні кількості зазвичай починаються приблизно від 3000 мг. Це не є закликом приймати 5 таблеток магнію гліцинату. Сам по собі гліцин має багато корисних властивостей, зокрема позитивно впливає на вуглеводний обмін. Тому загалом його можна розглядати як окрему харчову добавку, а не лише як компонент, який ми отримуємо разом із магнієм.

Наскільки можна довіряти GPT чату у медичних питаннях і де він справді може допомогти ☝🏼

Яким чином міське життя впливає на нас? Позитивно чи негативно? Сьогодні ми досягли такого етапу розвитку цивілізації, коли повністю розмежувати вплив міського та сільського способу життя вже неможливо. Адже антибіотики сьогодні можна отримати навіть у селі, а зелені зони, що хоча б частково нагадують природу, є в багатьох містах. Тому провести «чистий» експеримент неможливо — ми можемо лише висувати гіпотези. Життя в місті забезпечує кращий захист від багатьох нещасних випадків — від травм до серцевих нападів, які, до речі, трапляються і в природному середовищі. Водночас воно створює низку проблем: малорухливий спосіб життя, надлишкове споживання калорій, забруднення довкілля та звичку не спати в темну пору доби. Значну частину цих негативних факторів можна пом’якшити, якщо є достатньо часу та ресурсів, однак саме вони можуть скорочувати кількість років здорового життя. Що з цим робити? В ідеалі — шукати компроміс, наприклад жити в передмісті, якщо це дозволяють можливості. Проте в будь-якому разі варто розуміти, що доросле життя — це постійний пошук компромісів і простих рішень зазвичай не існує. Навіть якщо в інтернеті вам дуже впевнено обіцяють протилежне. Також, найближчим часом, я опублікую матеріал про аутоімунні захворювання, у ньому детально розгляеу про те, як можна максимально зменшити негативний вплив міського середовища на організм. Тому слідкуйте за новинами 🫶🏼