«Дизайн-борщ» — Telegram-канал

Москва горить

Голосно аплодую, прямо на всю хату. Я готувала пост про висновки з Болгарії і European Design Conference, включно з зустріччю ICoD (Міжнародної ради дизайну), але – то почекає. Тут таке гарне у видиві показують.) Хто це зробив?)) Признаєтесь мені вживу, я вам поставлю каву і шо зможу до кави.

https://youtu.be/ojtOxnv8CL0?si=l04ylpo9y_484u0R YouTube Ой на горі та женці жнуть (Ukrainian Cossack song) Old Ukrainian Cossack song _ Українська народна пісня, XVIIст. Вик: Національна капела бандуристів України ім. Г. Майбороди ***** Ой на горі та женці жнуть, (Двічі) А попід горою Яром-долиною Козаки йдуть. Гей, долиною, гей, Широкою, Козаки йдуть. Гей… ❤16🤮14💔13👎12😢12🤬10💩10

30 червня – 2 липня у Львові вчетверте відбудеться Lviv Urban Forum Це— найбільший форум у сфері архітектури й урбаністики в Україні. Тема цього року — «Простори громад». Питання, навколо яких будується програма, цьогоріч звучать майже як виклик до самої професії: як перетворити архітектуру на маніфест цінностей громади, як планувати простори так, щоб вони не роз'єднували, а ставали магнітом для людей, і як зробити саме спільноту мірилом усіх змін — від двору до цілого міста. У фокусі — житло, мобільність, ландшафти, освітня архітектура, простори пам'яті й турботи. Три дні, понад 50 спікерів і 1200+ учасників: лекції у дворику Львівської ратуші, панельні дискусії, презентації реальних проєктів, воркшопи та урбан-вилазки містом. Usahistorytimeline Серед міжнародних спікерів: — Урс Томанн (бюро CAN, Швейцарія) — архітектор із понад 20-річним досвідом роботи в Україні та Східній Європі, радник із питань сталого урбанізму для багатьох українських міст; — Катрін Ґюґлер — директорка Департаменту міського планування Цюриха; — Кес Крістіансе — нідерландський архітектор, засновник бюро KCAP, спеціаліст із масштабних майстер-планів і ревіталізації промислових зон; — Патрік Меєрс — співзасновник бюро Orange Architects (Нідерланди); — Маркус Пенелль — партнер бюро O&O Baukunst (Німеччина); — Лукас Швайнгрубер — ландшафтний архітектор, співзасновник бюро Studio Vulkan (Швейцарія). Організовують форум Департамент архітектури та просторового розвитку, Офіс молодіжної столиці Європи Львівської міської ради та університет UNBROKEN; підтримує Програма розвитку ООН в Україні за фінансування уряду Швеції та Європейського Союзу. Деталі та квитки

🎬 Українка Торі Польська — арт-директорка діснеївського «Чарокраю» Українська художниця Торі Польська стала арт-директоркою середовища повнометражного анімаційного фільму Walt Disney Animation Studios «Чарокрай: Королівство магії» (Hexed). Це її перший фільм у Disney — і вона курувала цю частину робота та навіть особисто дизайнила одну з локацій світу. Привітати Торі в інстаграмі – тут

З днем Конституції України! Обкладинка Конституції, підписана депутатами і деякі з газет і обʼяв у звʼязку з цією надзвичайно радісною для нас подією. Цінуємо!

Які ж русня підари… За ночі, як ця, силам оборони даю донат більший, бо злість мене зʼїдає. Будь ласка, тримайтесь і тримайте тих, хто близько вас, так ми усі будемо триматись. Обіймаю вас…

7 липня о 19:30 Projector проводить онлайн-воркшоп «UI/UX Design: як почати кар’єру у 2026 році» — для тих, хто давно приглядається до дизайну інтерфейсів, але ще не знає, з якого боку заходити. Веде Михайло Самоваров, співзасновник і дизайн-директор League Design Agency — агенції з командою понад 50 людей і більш ніж 60 українськими та міжнародними нагородами. Дизайном займається з 2007 року, викладає, веде власний подкаст про дизайн. У програмі — що відбувається з UI/UX у 2026-му, як зібрати перші кейси й портфоліо без комерційного досвіду і чого роботодавці насправді чекають від джунів. Наприкінці — Q&A, тож питання варто заготувати заздалегідь, аби дізнатись все-все, що вам потрібно. 🙏🏻 Участь безкоштовна, реєстрація за посиланням 📍 Онлайн 📅 7 липня, 19:30 То вже сьогодні. Рекламний пост, дорогі.

Сьогодні НБУ презентував купюру 2000 гривень із Василем Стусом. На ній — знову піратський шрифт у російській кирилізації. Так, знову. Коротка передісторія для тих, хто не застав. У 2019 році Богдан Гдаль і Андрій Шевченко виявили, що на банкноті 1000 грн (і, як з'ясувалося, на 20, 100 і 500 грн) напис зроблено шрифтом Bickham Script — але не офіційним. Оригінал створив американець Річард Ліптон, права належать Adobe, і до 2016 року офіційної кирилиці в шрифту не існувало. Зате у 2005-му росіянка александра гофман видала шрифт Ліптона від свого імені — у шрифтових колах вона добре відома саме краденими кирилізаціями чужих шрифтів. Дизайнер Adobe Франк Грісхамер офіційно підтвердив: на гривні — саме піратська версія. Реакція НБУ тоді: спростували, назвали шрифти "авторською графікою", під тиском резонансу пообіцяли конкурс на дизайн банкнот. Конкурсу не було. Минуло сім років. Повномасштабна війна йде п'ятий рік. І сьогодні нова банкнота найвищого номіналу — данина пам'яті шестидесятників Василя Стуса, поета, якого росія замучила в таборі, "боривітра" Алли Горської, є також і інші шрифти і натяки, в тому числі навіть на "чебаниківський" слід — банкнота виходить з тією самою краденою російською кирилізацією. Вдумайтесь у цю конструкцію: ім'я Стуса поруч де на державній валюті число написане літерами, які росіянка вкрала в американського дизайнера. Це діагноз нашій нездатності: У державі, де є десятки шрифтових дизайнерів світового рівня, де є жива каліграфічна і друкарська традиція, головний фінансовий орган сім років не може знайти ані бюджету, ані волі на власний шрифт для власних грошей. Гроші — це найтиражніший носій державної ідентичності. Кожна купюра в кожній кишені — це висловлювання про те, хто ми. І поки що це висловлювання робить російська піратка шрифта. Навіщо ця "дружба" шрифтів з російською піраткою, "єдінєніє шріфтов і народов" – я досі не можу зрозуміти. Чому Національний банк України, структура з особливою відповідальністю і точністю чисто за своїм найменуванням і призначенням, допускає таку халатність в дизайні? Питання риторичне. Що має статися: 1) конкурс на єдиний шрифт для гривні, який НБУ обіцяв ще у 2019-му. Українські шрифтарі є. Спадщина, на яку спертися, є. Бракує тільки рішення. 2) Лінки на матеріали Богдана Гдаля 2019 року і підтвердження Adobe — за посиланням. Зробімо цю розмову гучною, щоб зараз за розголосом сталася дія. Поширюйте цей пост, поширюйте інші матеріали, пишіть самі – давайте не спустимо це просто на гальмах.

Мені дуже би хотілось, щоб це через трохи написали про українців.

Просто залишу це тут для ваших робочих вайбів. Посилання YouTube 1 година релаксу під звуки циркулярки Makita з Епіцентру для глибокого сну Enjoy the videos and music you love, upload original content, and share it all with friends, family, and the world on YouTube. 😁19🔥2

Павільйон культури запрошує на першу подію серії зустрічей «Unpacking Biennial» — про формати і стратегії роботи з міжнародними архітектурними подіями, де Венеційська бієнале розглядається як приклад. Перша зустріч відбудеться 18 липня о 16:00. Ця серія виходить із припущення, що в Україні досі не сформовано сталого підходу до участі в міжнародних архітектурних подіях. Знання накопичуються фрагментарно, інституційна пам’ять майже не передається, а кожен новий проєкт часто починається з нуля. Водночас цей досвід нерідко є складним, саме тому потребує артикуляції. «Unpacking Biennial» — це спроба не лише проговорити цей досвід, а й зібрати його в спільне поле: як інструмент професійної консолідації та як основу для більш послідовного і відповідального представлення України на міжнародних майданчиках. Серія зустрічей, воркшопів і онлайн-подій, у межах яких розглянуто, як створюються виставкові проєкти: від ідеї та формування команди — до архітектури експозиції, комунікацій, фінансування й реалізації. Паралельно також приділено увагу ширшому контексту — культурній дипломатії, інституційній співпраці та політичним умовам, в яких формується національне представлення України. До розмов долучаться українські та міжнародні спікери — куратори, комісари та культурні менеджери. Це можливість співвіднести український досвід із міжнародними практиками. Події відбуватимуться протягом літа щовихідних у Павільйоні культури та онлайн. Участь відкрита для всіх за попередньою реєстрацією. 18 липня, 16:00 Павільйон культури, Експоцентр України, просп. Академіка Глушкова, 1, Київ Вхід вільний за попередньою реєстрацією Партнер події: Pangaia

Павільйон культури запрошує на першу подію серії зустрічей «Unpacking Biennial» — про формати і стратегії роботи з міжнародними архітектурними подіями, де Венеційська бієнале розглядається як приклад. Перша зустріч відбудеться 18 липня о 16:00. Ця серія… Ну нарешті, ми може доростемо до того, щоб в павільйон в Венеційській бієнале потрапляли схвалені не тільки вузьким колом люди, але й ті, кого буде знати пересічний арт-критик, дизайнер, митець і культурний діяч. Прекрасна ініціатива!

Відійшла Зоя Лісовська-Нижанківська (1927–2026) 6 липня в Женеві на 100-му році життя померла Зоя Лісовська-Нижанківська — живописиця, графікиня, майстриня сакрального мистецтва. Про це повідомив Музей української діаспори; звістку передала донька мисткині Лада-Аріадна Нижанківська. Зоя Лісовська народилася 14 квітня 1927 року у Львові, у родині, де сходяться дві лінії української культури: батько — графік Роберт Лісовський, один із творців української візуальної культури ХХ століття, мати — Стефанія Туркевич, перша українська композиторка. Рятуючись від радянських репресій, родина емігрувала — Дрезден, Відень, згодом Італія та Англія. У Лондоні здобула Національний диплом із дизайну та срібну медаль за книжкову ілюстрацію; дипломну роботу виконала як альбом ілюстрацій про Гуцульщину. Трирічна стипендія привела її до Академії мистецтв у Римі. З 1955 року жила в Женеві, де взяла шлюб з Олегом Нижанківським, сином композитора Нестора Нижанківського — їхній дім став одним з осередків українського культурного життя Швейцарії. За понад шість десятиліть — сотні творів живопису, графіки, мозаїки, вітражів, ікон. Ілюструвала Коцюбинського, Лесю Українку, Торнтона Вайлдера. Персональні виставки — Мюнхен, Ріо-де-Жанейро, Нью-Йорк, Львів, Женева. Серед найвідоміших робіт — «Вечорниці» (1955), «Богородиця» (1960), «Дівчина з Буковини», «Біженці». 2018 року Львів вручив їй Золотий герб міста, тоді ж у видавництві «Апріорі» вийшла книга Романа Яціва «Зоя Лісовська: Джерела пристрасті». Вона належала до генерації митців, яка не дала перерватися тяглості української культури в роки радянської окупації — і не переставала про це говорити. У 99 років, в одному з останніх інтерв'ю, побажала українцям одного: повернутися до української мови, бо москва — наш ворог. Зі святими упокой її, Господи! Посилання