ГРА В МАРКЕТИНГ

головний тренд 2026 року - ігнорувати тренди. поки всі дивляться що робить сусід - сусід дивиться що робиш ти. це петля і вона прискорюється. кожен новий тренд живе менше ніж попередній. тому що підхоплюють тренди все швидше. і вже за три місяці те що здавалось свіжим - минуле. ai-аватари, карусельки з п’ятьма порадами, reels під один і той самий звук. “автентичний контент” який роблять всі одночасно… найсильніші бренди які я бачу зараз не встигають за трендами. вони просто не беруть участі в цій гонці. і саме через це їх видно. ігнорувати тренд - це рішення про те ким ти є і ким не є. бо тренд - це завжди чужа мова. а бренд - твоя.

внутрішній гайд MrBeast про створення контенту. це реальний документ який Джиммі роздавав новим співробітникам - з усіма матюками, помилками і прямотою. я виділив з нього найголовніше що стосується самого контенту. не управління командою - а того як він робить ролик який дивляться 100 мільйонів людей. це працює і для короткого формату (адаптуйте). перша хвилина - найважливіша. тут втрачається найбільше глядачів. хороше світло, виправдані очікування з прев'ю, заздалегідь продуманий текст. хвилини 1-3 - перехід від хайпу до дії. перестань розповідати що буде - показуй. швидкий прогрес замість логічної послідовності. хвилина 3 - реангейджмент. контент рівня "тільки mrbeast може таке зробити". хвилини 3-6 - найцікавіше і найпростіше. багато швидких змін сцен. закохати глядача в історію. друга половина - людина вже в "трансі", дивиться не помічаючи що дивиться. кінець відео має бути раптовим. файл прикріплюю. читайте повністю - воно того варте.

сьогодні шукаю людину. я створюю сенси, образи, тексти. але є інша половина роботи про яку рідко говорять - порядок. структура. дедлайни які не зриваються. процеси які не розвалюються. тому шукаю не просто помічника. шукаю праву руку. людину-систему в київський офіс "Рамедас Україна" на Подолі. що буде входити в роботу: • робота з командою - дизайнер, контент-мейкер та інші відділи компанії • контроль дедлайнів і відповідальність за те щоб все вийшло вчасно • пошук референсів, аналітика, збірка презентацій • підготовка поліграфії до друку • написання текстів і ведення соцмереж але головне - не список задач. головне - тип людини. та що любить порядок. вміє менеджити процеси. і має естетичний смак - бо працювати доведеться там де естетика не опція, а норма. якщо це про тебе - пиши в директ інстаграму, скину деталі. [instagram.com/glvco]

Стамбул, Корж і психологія натовпу. третій день поспіль центр Стамбула паралізували тисячі фанатів перед концертом Коржа. файери, перекритий рух, сутички. місцеві вимагали "їхати додому". якщо серед натовпу були українці, то мені соромно. під час війни їхати горланити російськомовний реп і чинити безлад у чужому місті - це не позиція. це її відсутність. фанати кричать що їх об'єднує ідея. але об'єднує їх вакуум. в психології це deindividuation (розчинення особистості в натовпі), коли поріг допустимого падає до нуля, бо "я лише один з тисяч". те що вони звуть ідеєю - це втеча від себе. у Бухаресті при 10 тисячах поліцейських все пройшло чисто, місцеві навіть хвалили. у Стамбулі без контролю - хаос. різниця не в людях. немає внутрішніх меж, все тримається тільки на зовнішніх. прибери поліцію - почнеться анархія. тепер про бренд. хтось скаже: яка різниця що немає позиції? повні стадіони, ворогуючі нації разом, галас у ЗМІ. це ж те чого хоче кожен бренд. правда. як охоплення - феноменально. Коржу довіряють, тому й їдуть. питання в іншому. чому довіряють? справа не в позиції, справа в ностальгії. пісні Коржа в людей асоціюються з молодістю, безтурботними днями, тусовками. з часом коли був мир. він продає доступ до версії себе якої вже немає. до часу коли все було простіше. саме тому розмитий месседж тут не баг, а фіча. чітка позиція зруйнувала б цей портал у минуле. росіянин, українець, білорус - кожен повертається у свою юність. де нема війни. це і є його актив. не ідея. а спільна ностальгія. висновок для тих хто будує бренд. Корж створив "своїх". і їх багато - тут я не буду прикидатися що це натовп випадкових людей. це реальна спільнота, побудована на сильній емоції. але емоція яка її тримає - це туга за минулим. а будь-який бренд на ностальгії має стелю: він живе поки жива пам'ять. нове покоління вже не купить цей спогад - у нього він інший. поки грає музика він "об'єднує". вимкни музику і не залишиться нічого крім натовпу і реальності.

правило "пік-кінець". Даніель Канеман, нобелівський лауреат, довів незручну річ. людина не запам'ятовує весь досвід. пам'ять зберігає лише дві точки - піковий момент і фінал. решта стирається. клієнт не пам'ятає ваші місяці стабільної роботи. вчасні звіти, рівний сервіс, акуратні дедлайни - це фон. він пам'ятає момент найсильнішої емоції і те як ви попрощалися. проект може йти ідеально, але змазати фінал - і залишиться "щось було не те". як використовувати свідомо. проектуйте пік. один момент який перевищить очікування - несподіваний бонус, презентація як подія, інсайт якого не чекали. не розмазуйте зусилля рівномірно, сконцентруйте у точці. проектуйте фінал. останній дотик важить більше ніж місяці процесу. яким є останній день співпраці, останнє повідомлення. це піде в пам'ять. більшість вкладається в процес і зливає завершення. а пам'ять клієнта влаштована навпаки. люди не повертаються до тих хто добре працював. вони повертаються до тих кого добре запам'ятали.

ми переробили повністю інструмент який я довго не хотів випускати. тест для власників бізнесу і керівників. але не з тих що "оберіть варіант і дізнайтесь який ви тип". цей тест розкриває ключові прогалини у вашому бренді, через психологію вас як власника. я постійно пишу про те що бренд - це дзеркало власника. розмитий власник - розмитий бренд. але одна справа читати це в постах. інша - побачити на своєму бізнесі конкретно. як це працює: .01 ти відповідаєш на питання про свій бізнес і про себе. чесно - інакше немає сенсу. .02 потім система кілька хвилин обробляє відповіді. і ти отримуєш не шаблонний результат з заготовлених блоків, а розгорнутий розбір, зібраний саме під твою ситуацію. твої прогалини. твої сліпі зони. те що саме у твоєму бренді не збігається з тим хто ти є. у кожного результат свій. двох однакових не буде. кому це треба: якщо відчуваєш що бізнес працює, а бренд "не звучить". якщо постійно щось переробляєш і все одно "не те". якщо підозрюєш що проблема глибше ніж логотип - але не можеш сформулювати де саме. тест тут: https://rezart.agency/test/ безкоштовно. кілька хвилин на проходження, пара хвилин на обробку. і якщо результат влучить - поділись посиланням у себе в соцмережах. нехай дійде до тих кому це зараз потрібно 💛

250 заявок за два тижні. 2 продажі. реальна ситуація. реклама привела 250 заявок по 3 долари. для більшості ніш - відмінний результат. реклама зробила роботу на 100%: привела 250 живих людей які сказали “мені цікаво”. із 250 - дві продажі. а далі - найцікавіше. ось як виглядала обробка заявки: — скільки коштує? — 27 000 грн. — дякую, до побачення. все. жодного питання навіщо людині продукт. жодної спроби втримати. повторних дзвінків немає взагалі. коментар менеджера: “якщо людина питає - я відповідаю”. він не продає. він працює довідковим бюро. це класична пастка власника - звинуватити видиме. реклама видима: є цифри, є кабінет, є підрядник на якого показати пальцем. а відділ продажів - свої люди і процеси які власник вибудував сам. визнати що команда зливає клієнтів - означає визнати власну помилку. простіше сказати “поміняймо таргетолога”. маркетинг приводить людей до дверей. продажі заводять всередину. якщо натовп стоїть під дверима, а заходять одиниці - питання не до того хто привів натовп. перш ніж питати “що не так з рекламою” - послухай три записи дзвінків своїх менеджерів. там майже завжди і живе відповідь.

Ford повернув 350 інженерів, яких сам звільнив Ford віддав проектування автоматиці й відпустив досвідчених інженерів раніше, ніж ті встигли перекласти свій досвід у дані. система отримала на вхід слабкі вимоги і слухняно підсилила їхню слабкість. десятиліття інженерної інтуїції не лежать у датасеті. тепер ці люди донавчають молодих, перенавчають ботів на правильних даних. і це вже принесло Ford сотні мільйонів економії на гарантії та відкликах. Ford визнали те, що визнавати соромно: вони недооцінили людей. штучний інтелект чудово копіює те, що ми вже вміємо. він поки не вміє відчувати, коли щось не клеїться 🤷 p.s. був у відпустці - відкрите море, яхта, відсутність звʼязку.

зловісна долина є момент, коли бренд у переписці стає настільки "своїм хлопцем", що хочеться натиснути "відписатися". пуш пише мені "агов, ми скучили". банк звертається "друже". служба доставки жартує так, ніби ми росли в одному дворі. і тут вмикається та сама зловісна долина, що й з людиноподібними роботами: майже як людина, і саме це "майже" змушує відсторонитися. фамільярність без стосунків читається як маніпуляція. я не давав цьому бренду права на "ти". він привласнив його сам, щоб продати мені ще одну підписку. закономірність проста: що агресивніше компанія імітує близькість, то менше в неї справжніх причин бути улюбленою. теплом замащують порожнечу продукту. повага завжди тримає дистанцію 🙂

коли ім'я стає більшим за тебе спочатку ти будуєш ім'я, щоб воно продавало твій продукт. потім настає день, коли продукт існує лише для того, щоб годувати ім'я. публічність дає дивну свободу. відкриваються двері, до яких інші стукають роками. одне повідомлення і в тебе зустріч, яку неможливо купити за гроші. за ці двері ти розраховуєшся тим, що більше собі не належиш. твоє ім'я починає жити окремо від тебе. воно вимагає щоденного контенту, стабільного настрою, версії себе, яка завжди трохи краща за справжню. ти прокидаєшся втомленим і виходиш у сторіз бадьорим, бо бренд не має права хворіти. треба визнати: що впізнаваніше обличчя, то менше в тебе права на помилку. аудиторія полюбила конкретну версію тебе і тихо забороняє тобі змінюватися. свобода і клітка тут зроблені з одного матеріалу - з чужої уваги.

бритву оккама розуміють інакше більшість цитує її так: просте пояснення завжди правильне. це зручне спрощення, яке викривлює суть. Вільям Оккам казав інше: не множ сутності без необхідності. з двох пояснень, які однаково добре описують факти, бери те, що спирається на меншу кількість припущень. різниця тонка, але вирішальна. бритва не забороняє складність. вона зрізає зайві припущення, якими ми підпираємо власну версію, щоб вона виглядала переконливіше. у маркетингу це видно щодня. падіння продажів пояснюють ретроградним меркурієм, вигоранням команди, алгоритмом Інстаграму. найчастіше причина одна: продукт слабкий, і жодна кампанія цього не сховає. економія мислення - це дисципліна. кожне зайве припущення це борг, який колись доведеться віддати.

Адам Моссері визнав те, що ми відчували його пост про агентність: "що краще софт передбачає наші бажання, то меншою стає наша суб'єктність". простими словами: чим точніше алгоритм вгадує, тим менше ти вирішуєш сам. він відкрито описує механіку, про яку власники платформ мовчали. стрічка на кожному великому застосунку тепер складається переважно з акаунтів, які ти ніколи не обирав. Ютуб перейшов на цю модель ще у 2016, Х і Тhreads у 2023, Інстаграм повз туди поступово з 2020. ТікТок був таким від першого дня. розмова з алгоритмом стала односторонньою. він вчиться на тому, що ти тапаєш, дивишся і пересилаєш. і ось Моссері називає справжню причину тривоги: відчуття, що досвід відбувається з тобою, поки його формує хтось інший. відповідь Інсти - функція "your algorithm": тепер видно теми, які платформа тобі приписала, і їх можна міняти руками в усіх основних розділах. переклад для тих, хто будує бренди: епоха, коли ти просто годував машину сигналами, добігає кінця. людині повертають кермо.