LITVINOFF

У час війни зрозуміло, чому ми хапаємось за чужих "героїв". Постмодерн диктує: нація — понад усе, ворогам — смерть. Але голос ансьєн режиму нашіптує про інший бік постаті збирача італійських земель, якому б наші вельможі, живи Джузеппе Доменікович нині, дали український паспорт поперед Нєвзорова. Фігура Гарібальді чарує ідеологізованих українців вражаючою схожістю на нашого політичного колобка Щелкопьорова: то монархіст, то республіканець, то католик, то антиклерикал. Цей палкий фанат Французької революції у гробу бачив міжнародні угоди щодо захисту серця Католицької Церкви від секулярних італійських централізаторів. Коли ж Пій ІХ відмовив пояснити, де боєприпаси, ці самі можновладці без задньої думки скористалися ПВК «Гарібальді», щоб перетворити Вічне Місто з Апостольського Престолу на вертеп, а самого Джузеппе Доменіковича — заслати куди подалі. Ідеальний кандидат на український паспорт, як гадаєте? ☩ LITVINOFF

По-перше, всіх вітаю зі святом Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. По-друге, вибачаюся, що окремого постеру на цю тему не створив - сьогодні зайнятий безпардонним порушенням третьої Заповіді, а саме наздоганянням усіх термінів по роботі до завтрашнього дедлайну (ну ви так не робіть, то гріх). І часу в мене вистачило лишень на те, аби переробити одну з своїх давнішніх робіт, що я присвятив її нашому діючому Папі невдовзі після його обрання. Попередній понтифікат був для мене особисто часом великих випробувань, невизначеності та суперечливих висловлень - тому, в очах нового Понтифіка під час прямої трансляції я бачив перш за все світло надії, що розпалюється щодня то яскравіше. А публікую я цю роботу тому, що саме сьогодні наш папа святкує своє 70-річчя 🥰 ☩ LITVINOFF

Сьогодні ми святкували Покрову Пресвятої Богородиці. Як при житті все єстество її служило живим вказуванням на свого Божественного Сина, так й по успінню та вознесенню на небо продовжує наша небесна Мати неустанно приносити молитви своєму Синові за нас, грішних. "Все, що Він скаже вам - робіть" - пам'ятаймо ці слова Тої, Яку сам Господь на хресті призначив бути матір'ю його любимих учнів. І коли вкриватиме Вона нас своїм молитовним омофором, гукаймо радісно так, як прорікала колись Єлісавета: "Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!". ☩ LITVINOFF

Хоч заувага Святого Престолу щодо використання належних титулів Марійної набожності, на мою думку, стосується більш консервативних римо-католиків (адже саме деякі з них довгий час сподівалися на офіційне проголошення Марії "Співвідкупителькою" людства), ми теж можемо винести з цього уточнення важливий урок. Воістину, немає таких почестей, якими б ми могли надто сильно прославити Богородицю - окрім таких, що применшують неповторну роль Христа у нашому спасінні. Так, Марія є Богородицею - тому, що породила втіленого Бога; вона є Приснодівою - тому, що чудесно породила Сина; вона є Пренепорочною - тому що Христос передусім спас Її від першородного гріху; вона є Небовзятою - тому що Христос подарував своїй матері-Цариці Неба таку честь. І коли ми усвідомлюємо, що Її співпраця у ділі Спасіння, посередництві всіх благодатей та заступництві за нас походить від, але не заперечує жертви Христа за нас - тоді наше вшанування небесної Матері є достойним та непомильним. ☩ LITVINOFF

Втрата Божої Благодаті з-за смертного гріху знайома кожному християнину, - коли провина міцно сідає на шию та не відпускає аж до сповіді. Більше того, з часом навіть перспектива скоєння гріху тотально паралізує своїм всепоглинаючим відчаєм нашу волю до справ милосердя та самого життя. Не в останню чергу провина ця підсвічується нашим глибинним розумінням свободи волі - за Апостолом "ніхто не може відняти нас від любові Христової", але ми самі віддаляємо себе від Бога відмовою від Його милосердя. Духовна обачність ризикує перерости у хворобливу прискипливість, коли людина жахається кожної думки, погляду та подиху. Церква вчить нас мудрості золотої середини. Божий дар свобідної волі, що, мов та лупа, навіть потенційний гріх може перетворити на привід для відчаю, повинен знайти своє місце між єретичними крайнощами кальвінізму (де наша воля не варта нічого) та пелагіанства (де воля наша спасає нас без участі Бога). Провина - не вирок, а шанс до свідомого кроку назустріч милосердю Христа. ☩ LITVINOFF

За всі ці роки - а особливо за роки війни, - ми з вами вдосталь наслухалися аргументів "за" та "проти". З залученням до цього питання державної політики, воно лишень набуло гостроти. Втім, сьогодні я не намагатимуся переконати нікого в тому, що та чи інша дата є універсально правильною - натомість, поділюся одним, глибоко особистим та виключно власним аргументом, чому я святкую Різдво разом зі своєю спільнотою 25-го грудня. Відповідь проста - я греко-католик. І особисто для мене, пастирське послання нашого Верховного Архиєпископа, що знаходиться у єдності зі Святим Престолом, є достатнім аргументом на користь григоріанського календарю. Для християнина, в питанні цієї дати неважлива ані думка світської влади, ані "бажання святкувати з усім цивілізованим світом", ані тим більше абинеякумоскалізм. Всі ці дрібні причини тьмяніють перед найголовнішою - покорою Церкві, що є вище будь-якої земної влади. Тому, хоч і з запізненням, хоч й не урочисто, але вітаю всіх: Христос ся рождає - Славімо Його! ☩ LITVINOFF

Коли Мадуро викрали, я майже з істеричним сміхом читав публікації деяких з наших українських "незалежних" каналів, що миттєво кинулися засуджувати президента Венесуели та вихваляти ефективність спецоперації. Я вже навіть не буду казати, що з точки зору Католицької Церкви ця подія порушила постулати справедливої війни та стала виправданням насильства там, де мають бути використані всі дипломатичні шляхи. Я краще зверну увагу на очевидне - після цього прецеденту, Сполучені Штати повністю втратили будь-яке моральне право та дипломатичні переваги у перемовах по Україні. І радісніше за наших атлантофілів раділи хіба що московські державні кола, бо тепер порушення суверенітету сусідньої держави з ціллю повалення режиму та проголошення цілої півкулі "зоною геополітичних інтересів" - безкарне право сильного, а не привід для засудження. Втім, як й завжди. ☩ LITVINOFF

Ми твердо сповідуємо Христа Розп'ятого - але саме без Воскресіння його, намарна була б віра наша. Без пустого гробу, хрест був лишень би символом чергового мучеництва, а християнство - черговою релігією. Без Христа Воскреслого, ми й надалі були б рабами гріху, й шлях повернення до Благодаті Божої надалі залишався б зачиненим. Натомість радіймо сьогодні, браття й сестри - радіймо щиро, радіймо завзято, адже Він Воскрес, Його немає во гробі, й залишилося лишень місце, де Його були поклали. І нехай ця перемога нашого Спаса над смертю стане для нас надією на остаточну перемогу над гріхами в наших особистих життях, й на возз'єднання з Христом на небі. Христос Воскрес! Воістину Воскрес! ☩ LITVINOFF

Моя пост-Великодня рефлексія все-ж таки змусила мене доробити та опублікувати оригінальну ідею для Великоднього постеру, де більше уваги приділяється негативному простору: "Ви шукаєте Ісуса Назарянина розп'ятого. Він воскрес, Його немає тут. Подивіться на місце, де Він лежав". Історія воскресіння - від візиту жінок й аж до марафонських перегонів апостолів до гробу - фокусується, на відміну від більшості Великодніх вітань, що вам їх бабуся у вайбері переслала, не на видимих ознаках присутності (паски, верби, хрести й інше) а на Відсутності. Саме Відсутність тіла Господа у гробі, Пустота покинутої плащаниці є великим свідченням перемоги Христа над смертю. Його немає тут - ось про що нам свідчить Пасха Красна, Пасха Христова. Сподіваюся, що й вас цей постер на якісь думки надихне. ☩ LITVINOFF

В контексті загальної цілі нашого існування як творінь, - прямуванні до Творця, - науки, яка ґрунтувалася б виключно на нашому людському розумі, нам було б недостатньо. Для подолання обмежень тварного розуміння, потрібна нам в цьому шляху така наука, яка б ґрунтувалася на Об'явленні, що походить безпосередньо від Бога як цілі нашого існування. Без цього Об'явлення, наше розуміння Творця буде неповним, і тоді ми не зможемо належно підпорядкувати Йому свої земні думки та звички. Наш розум може пізнати певні Божественні Істини - але без призми Об'явлення, такі розумові зусилля й отримані через них знання залишилися б скарбом за сім'ю замками інтелектуального цензу, не кажучи вже про великий ризик спотворення Божественної Істини через обмеженість розуму. На такий ризик йти собі дорожче - адже від сприйняття та слідування Божественній Істині прямо залежить наше спасіння. Тому нам як творінням, окрім філософії - науки, що спирається на розум, - потрібна й Священна Наука, що ґрунтується на Об'явленні. ☩ LITVINOFF

Почну сьогодні з цитати нашого українського письменника, якого, як і наші українські території, ми нікому не збираємось віддавати або дарувати. Це Михайло Булгаков. Цитата мовою агресора оригіналу: "Рукописи не горят!" Коротше кажучи, новини про знесення пам'ятника Булгакова в Києві, це, як би сказав професор Преображенський, "маячня космічного масштабу", що стала реальністю. Виникає питання, логічне: чому деякі так звані "експерти" з національної пам'яті й поодинокі дивовижні інститутські гидоти кинули тінь на генія світової літератури, при цьому виставляючи себе затятими захисниками "українського миру"? А тому, що радянські методи цензури, штучного утворення ідентичності та майстерного натягування незручного минулого на реалії сьогодення, - яким й навчали таких доморослих державників в партшколах, - не змінилися. І як пережив свого часу Майстер радянських борців з правим уклонізмом, так переживе й тих, хто малює з нього чорта вже в незалежній Україні. ☩ LITVINOFF

Cучасна війна святинь не визнає. Немає в часи постмодерну відмінності між скупченням військ противника та місцями поклоніння Богові - якщо не уражена ціль, то як мінімум створений прецедент для лицемірного звинувачення постраждалої сторони. І хоч безликий образ безжальної війни сучасності, у млявих очницях якого кривавим сяйвом палає весь світ, й волів би затулити від наших сердець світло Божої присутності, що освітлює нам життєвий шлях - ми маємо бути сильніші за нього. Як би боляче не було нам в часи знищення наших святинь з каменю - і католикам, і православним, - не піддаваймося спокусі самим зруйнувати в собі святині наших сердець. Й нехай в молитвах наших в ці дні буде благання Христа про навернення ворогів та припинення війни, а не заклики про помсту та знищення - прохання милості, а не жертви. ☩ LITVINOFF