SKVOT

Дев’яносто років тому один філософ злякався фотоапарата. Не самої машини, а того, що вона робила з мистецтвом — на його думку. Вальтер Беньямін вважав, що кожен твір має ауру, але тиражування її вбиває. Зрештою ми опиняємось перед «Поцілунком» Клімта, але надрукованим на футболці з сувенірного — і відчуваємо рівно нічого. Можливо, ми продовжимо відчувати нічого навіть у галереї, бо вже бачили цю картину сотні разів. Мистецтво тепер всюди, завжди й водночас, а отже — ніде. Кайф від контакту з ним зникає. Репродукції, навіть ідеально точні, здаються пустими всередині — бездушними. Мине століття, і ми знову почнемо ставити собі ті самі запитання: про душу, машинне втручання і крафт. Тільки тепер — в контексті ШІ. Skvot і Lenovo теж поміркували на цю тему — і мають декілька хороших новин для креаторів у кризі сенсів. А ще кілька поганих — для брендів, які женуться за автоматизацією. Продовження читайте в Skvot Mag.

Сучасна американська культура неабияк покладається на міф про американську мрію, де будь-хто може досягти своєї мети й всім доступні однакові ресурси. Але в таких історіях завжди ігноруються маргінальні голоси, і саме на них фокусується автор американської «Ейфорії» Сем Левінсон. Врешті, у фокусі — секс-працівниці та люди, дотичні до цієї індустрії. Коли герої опиняються у великому світі — той перетворює їх на товар. Кессі здобуває бажане (гроші, популярність), як і в школі, завдяки власному тілу, яке продовжує визначати її в дорослому віці, тільки в більшому масштабі. Масштабується й історія Джулс, яка звикла бачити себе через чоловічий погляд і потребу у схваленні. У новому сезоні ця залежність стає вже не лише емоційною, але й економічною: її фінансова стабільність напряму пов’язана з чоловічою увагою, бо Джулс стає sugar baby. Великий матеріал про «Ейфорію» читай у Skvot Mag.

Ти раніше: «Не буду вчитися влітку». Ти зараз: «Ура, курс з акторської майстерності в червні». Лінк на всі курси — тут.

Український театр зараз вкотре в центрі уваги — зали повні, TikTok рекомендує вистави замість рілсів з котами, а автори зі шкільної програми знову повертаються в наші життя — цього разу вже на сцені. Поговорили з Ігорем Білицем — режисером вистав «Місто», «Невеличка драма», «Доця», «Кайдаші» про те, як змінився український театр з 2022 року та як почати в режисурі без академічного бекграунду. Хоч і мені особисто не подобається, що глядачі дивляться виставу через екран свого телефона (це дуже вузька рамка), але сам фоточки та відео з моїх вистав я лайкаю. Одного разу, ми з командою з трьох людей показали виставу «Гайдамаки» біля смітників у внутрішньому дворику Могилянки, наробили шуму і навіть заробили грошей (а опісля пили какао з вафлями «Артек»). Повну розмову читайте у Skvot Mag 🖤

Кейс з «Живчиком» ще раз підтвердив, що ребрендиг — чутливе місце аудиторії, особиливо, коли національного маскота змінюють на його AI-підробку. Разом із Courier Creative Studio та дизайн-студією DVІЙKA вирішили розібратися, чому редизайн — це завжди дуже відповідально, і що конкретно не так з оновленням дизайну «Живчика». Читай у Skvot Mag.

В цю спеку: ставимо водичку для тваринок на вулиці, ховаємось від прямих сонячних променів і навчаємось у Skvot під кондиціонером. Всі курси — тут

Чим займається саунд-дизайнер S.T.A.L.K.E.R. 2? Про це та інше нам було не соромно запитати у Андрія Ілька, музичного продюсера та композитора у GSC GameWorld, який створював звукову атмосферу культового українського шутера. Звук може зробити кожен — узяти семпл, купити щось у бібліотеці або синтезувати на синтезаторі, маючи хоч трохи слуху. Питання в тому, що ти в нього закладаєш, — каже Андрій. Постріл можна зробити семплом за п’ять хвилин, а можна — розкласти кольчугу персонажа на десятки шарів звуку, які ніхто не почує, але точно відчує. Ще в матеріалі: чому вода — це рожевий шум (і як він на нас впливає), як відбувається запис пострілів і чи має право на існування крик Вільгельма в іграх. Повний текст розмови читайте у медіа про попкультуру — Skvot Mag.

Чому ми постійно тягнемо двері, які треба штовхати? Спойлер: справа не в тобі, а в дизайні. Дон Норман навіть придумав для цього термін — Norman Doors. Двері, якими люди роками користуються неправильно не через неуважність, а тому що форма ручки їх обманює. Про цей та інші аспекти «невидимого» дизайну пише Євгенія Мєдвєдєва, Head of Industrial Design в Ajax Systems. Читай її авторську колонку у журналі про попкультуру — Skvot Mag.

Не любиш пиво? Є ризик, що тебе закенселять. І не десь в інтернетах, а цілком реально. Український артист OTOY поділився в Threads своїми вподобаннями у напоях, заявивши, що істина — таки у вині. Допис зібрав тисячі коментарів і зачепив почуття не лише пивного ком'юніті, а, здається, всієї столичної барної спільноти — десятки закладів вже заборонили музиканту вхід до себе. Насправді ж «Я хейтер пива, фанатик вина» — рядок із нової пісні «Страхи», реліз якої планується вже цієї пʼятниці. Але наразі страшно хіба що за пивну долю самого OTOY. Чим це закінчиться — невідомо. Можливо, публічним примиренням з хмільним. А може, попереду ще одна велика дискусія — цього разу про біле чи червоне.

Наскельний живопис, тільки з дедлайном у майбутнє Уявіть: людство пройшло повне коло. Цивілізація перезапустилась, і нові люди вивчають наші наскельні малюнки — так само, як ми колись вивчали малюнки перших. Що ж знайдуть на стінах майбутні покоління? Головний Герой відповідає на це циклом «Повісті майбутніх літ», використовуючи крейду, вугілля та природні пігменти замість фарби. Виставка триватиме — 11.07-04.08 у Пороховій Вежі.

Теніс був тихим спортом. Тепер це найгучніша тема сезону — і в спорті, і в фешні. Британський Вімблдон дотримувався аристократичної стриманості у деталях до останнього. Потрапити в це коло завжди означало належати до вибраних. Зараз тенісу стало тісно в межах спорту. Challengers підняв продажі тенісних спідниць на 134%, Miu Miu будує цілі колекції на цій естетиці, а вихід Наомі Осаки на корт аналізують як вихід на подіум. Спорт перетворився на контент — і зачіпає навіть тих, хто жодного разу не тримали ракетку в руках та не дивились Вімблдон. Питання тільки одне: ми полюбили теніс до того, як він став контентом, чи саме завдяки цьому? У новому матеріалі ми розібрались, як спорт для обраних перетворився на фешн-феномен.

«Місто» Підмогильного офіційно вийшло за межі шкільної програми. Завершилися знімання сучасної екранізації класики. У новій версії Київ — місто воєнної реальності, а замість літературної богеми — рейви, електронна музика і пошук себе після пережитої травми. 20 днів знімань проходили в центрі Києва, на кіностудії Довженка та на рейвах у Closer. «Я дуже здивований, що “Місто” Підмогильного ми екранізовуємо першими. Бо це ідея, яка літала завжди в повітрі», – розповів режисер Станіслав Битюцький, для якого фільм став повнометражним дебютом. Головну роль зіграв молодий актор Театру на Лівому Березі Дніпра Максим Рягін, а прем’єру стрічки планують у 2027 році. Skvot Mag Skvot YouTube Курси Skvot