«Той самий Кухарчук» — Telegram-канал

Ветеранський корпус разом з «Громадською силою» збудували у Дніпрі безкоштовний спортивний простір. Для ветеранів, військових, членів їхніх родин та дітей. А також всіх мешканців міста. Тут вони зможуть безкоштовно тренуватися, отримувати знання, спілкуватися і брати участь у змаганнях. Одним з головних завдань цього простору є виховання у молоді патріотичної складової, оскільки саме молоде покоління – цвіт нації та майбутнє країни. Дедалі таких проєктів та івентів буде більше. Приєднуйтеся!

Рішення звичайного мислення про речення мислителя по суті своїй більш ризиковане ніж судження дальтоника про краски.

Права, права, права, права, права, права, права, права, права, права, права, права, права, права, права, права, права, права, права, права, права, права, права, права, права, права, права, права, права, права, права… Викривлене внаслідок декількатисячолітнього ґвалтування сприйняття світу, нав’язування нам принципів антропоцентризму, продовжують насичувати людей ілюзією того, що вони мають безумовні права просто тому, що вони народилися. Право не дається просто так, про що кричить нам увесь Всесвіт, відображений на Землі законами природи. Так і Конституцію всі сприймають як щось безумовно безкоштовне, дароване нам кимось абстрактним. Право здійснювати, мати, користуватися благами, як і всі інші права, випливають виключно з обов’язку творити, захищати й примножувати блага. Тільки так і ніяк інакше. Кожен, хто намагається переконати вас у зворотному, або ідіот, або хоче вами скористатися.

❗️Дорога ярости в Серове, Свердловская область. Драка за бензак.

Τὸ μὴ δῦνόν ποτε πῶς ἄν τις λάθοι;

Мені, як націоналісту, до 2014 року було достатньо знати одну статтю Конституції - 63. Писав її в протоколах з десяток разів В 2014 нічого не змінилось, і на війну поїхав не знаючи статтей типу 17 або 65. Поїхав не через декларований десь пункт, а через внутрішнє відчуття обовʼязку перед Нацією Можна знати на памʼять 44 правила націоналіста та Декалог, ховаючись від війни десь в Польщі. Можна цитувати Конституцію, користуючись статтями як одностороннім договором з державою, де тобі щось винні Справжні переконання перевіряються не цитатами. Вони перевіряються моментом, коли доводиться зробити вибір і здійснити чин. Бо цінність будь-якого світогляду визначається не тим, що ти можеш процитувати, а тим, що ти готовий зробити, коли цього вимагає твоя совість Справедливий лад - це коли держава дає максимальний простір для розвитку сильних, дієвих та вірних своїх громадян, і щимити кожного, хто ставить свій шкурний інтерес вище за виживання всього організму Військова служба має стати обовʼязковим етапом для набуття повноцінних політичних прав у державі. Не служив - не маєш права вирішувати долю Нації. Суспільство має дорости до розуміння, що організм тримається на тих, хто готовий за нього вбивати і вмирати

Шовінізм щодо європейських народів у середовищі європейських націоналістів – неприпустиме явище, вже доволі давно. Ще з 50-х років минулого століття усі європейські націоналісти просувають ідею "пан'європейського націоналізму" – федеративної, чи конфедеративної "Європи 100 прапорів": дому для кровно та духовно споріднених 400 мільйонів людей. Всі питання – хто перед ким звинуватив в минулому – давно вирішені. Не вирішені вони тільки або в головах тих, хто просто не в матеріалі і все це пройшло повз нього, або ж у словах тих, хто хоче на хвилі ненависті одних європейських народів до інших отримати швидку популярність. Першим просто достатньо роз'яснити доктринальні засади пан'європейського націоналізму. Адже все дуже просто, і інтуїтивно зрозуміло: фортеця-Європа проти Азії/Сходу (до якої причисляються і московити), Африки ("глобального Півдня") та звільнена від диктату США. Другі ж – мали б бути викриті та атаковані націоналістами в своїх країнах. І або примушені до відповіді на питання: "Кому на користь ти влаштовуєш конфлікт між справді братніми європейськими народами, при наявності військової загрози з боку євразійської помийки, і маючи проблему вимирання європейських народів та їх заміщення на чужинців?" Або ж знесені з своїх місць – шляхом тиску щодо відставки, як виродок та кат свого народу Кір Стармер, чи як японські націоналісти вирішували проблему з червоними міністрами – байдуже. Якщо цього з другими не відбувається – це велика біда та недопрацювання. Сподіваюсь, національні сили Європи зможуть якимось чином подолати цей тупий шовіністичний "правий популізм". Замість тупої гризні та спроб щось комусь довести, спитайте себе – кому вигідна польсько-українська (і будь-яка інша поміж європейцями) ненависть? І дійте супроти поширення такої ненависті.

​Кніга: Каханак Вялікай Мядзьведзіцы ​Аўтар: Сяргей Пясецкі (1901–1964). Апісаньне: Сяргей Пясецкі нарадзіўся ў Ляхавічах на Берасьцейшчыне. У 1920-я гады Пясецкі быў удзельнікам антыбальшавіцкага партызанскага руху «Зялёны Дуб», працаваў на польскую вайсковую выведку і сумяшчаў гэта з рэальнай, поўнай рызыкі працай кантрабандыста на мяжы пад Ракавам. За крымінальныя прыгоды і ўзброены напад Пясецкі быў асуджаны на сьмерць, якую замянілі 15 гадамі катаржнай турмы. Менавіта ў знакамітых мурах на Сьвятым Крыжы, практычна не ведаючы літаратурнай мовы, ён пачаў пісаць, каб не звар’яцець у адзіночцы. ​Раман быў напісаны ў 1935–1936 гадох і выдадзены ў 1937-м. Кніга імгненна стала сусьветным бэстсэлерам, была перакладзеныя на дзясяткі моваў і нават вылучалася на Нобэлеўскую прэмію па літаратуры. Творчы выбух быў настолькі магутным, што ўся тагачасная інтэлектуальная эліта патрабавала вызваленьня генія. Пад уплывам гэтага розгаласу Прэзыдэнт Польшчы асабіста памілаваў пісьменьніка ў тым жа 1937 годзе. ​«Каханак Вялікай Мядзьведзіцы» пераносіць нас на беларуска-польскае памежжа ў ваколіцы знакамітага Ракава 1920-х гадоў. Гэта начны, брутальны і рамантычны сьвет кантрабандыстаў, якія жывуць паводле сваіх суровых законаў пад наглядам зорнага неба. ​Сам аўтар так акрэсьліваў сутнасьць свайго твору: «Я хачу звярнуць увагу на “магію” рамана. Ён захаваў на сваіх старонках жыццё невядомае, насычанае, цікавае, якое знікла б назаўжды, калі б не мозг і не пачуцці аўтара, які за ўсім гэтым назіраў. Гэты твор — вынік працы гісторыка, сацыёлага, пcixoлaгa і нават (фігуральна выражаючыся) археолага, які здабыў з руінаў і попелу страчаную “культуру”. He ўсім яна спадабаецца. Але я рабіў гэта з павагай да людзей і рэчаў». ​Гэтая кніга, напісаная чалавекам, што стаяў на краі сьмерці і зазірнуў у самую бездань чалавечай душы. Чытаць абавязкова! Трываласьць: 14 гадзін 34 хвіліны 16 секунд

«Щасливе курча». Як ще більш цинічно можна назвати птахопереробне підприємство? Більш цинічно звучить лише ТОВ «Омега 3», яке є робочим підприємством, що працює під цією назвою. Чим гучніша назва, тим більше мух, смороду і забрудненої води? Коли підміна понять стосується людського життя і здоровʼя, - стає не смішно. Нині Золотоноша стала жертвою підприємства зі статутним капіталом 1000 гривень і 281 мільйоном гривень активів. Перевірки з боку правоохоронних органів, екологічних інспекцій і всеможливих інстанцій не дають очікуваного результату. Це автоматично не означає що у тих, хто труїть воду і спричиняє ракові захворювання, міцний політичний дах. Але це точно означає що система не працює так, як мала б. Коли до військових звертаються місцеві жителі, ситуація потребує особливого контролю. Закликаю всі інстанції проявити особливу увагу до цього підприємства, яке , вірогідно, вже винне у знищенні українського середовища.

Як і казали, тепер за бойові дії на глибину до ВОП платиться 170 тис., а на глибину до РОП - 70. При цьому важливо врахувати, що дні такої участі вже не сумуються, а оплачуються пропорційно дням такої участі починаючи з червня. Але є хороша новина для тих, хто не "зібрав" 30 днів на РОП за старим порядком - вони не згорять. Передбачено, що їх повинні також виплатити пропорційно. Виплату 20 і 40 тис. за ведення штурмових дій будуть верифіковувати органи військового управління. Тобто, потрібно буде направити пакет документів до управління корпусу або іншого ОВУ, отримати наказ про підтвердження участі в бойових діях, і тільки на підставі такого наказу можна буде ці виплати провести. Нарахування ж 100 тис. за взяття противника в полон, зокрема і розподіл суми, здійснюватиме командир частини. На підставі визначеного пакету документів, в тому числі з пропозиціями розподілу грошей між військовослужбовцями, які брали в полон. А от за знищення противника в стрілецькому чи рукопашному бою 15 тис. будуть нараховувати після оцінки результатів в "Дельті" та верифікації з Фонду розвитку інновацій. Для цього в частинах треба буде ще призначити відповідального за внесення даних в "Дельту". І розподілятися ці 15 тис. будуть рівномірно між військовослужбовцями, які брали участь в цьому бою. Поки що виглядає якось так. Очікую, що в цей наказ ще будуть вноситися зміни, бо ряд питання залишилися не зовсім зрозумілими або не вирішеними. Але вже зараз є з чим починати працювати. @LykourgosLexi

ἁρμονίη ἀφανὴς φανερῆς κρείττων

ὄνους σύρματ᾽ ἂν ἑλέσθαι μᾶλλον ἢ χρυσόν.

Терміново потрібно закрити збір!

Побачив не щирі вибачення за вчорашню ситуацію у Львові і вирішив, що потрібні щирі. Вони виглядають так) Виховну бесіду проведено, зрадник переданий у відповідні органи. Дякую небайдужим невідомим патріотам)

Питання істини, як несокритості стосується і ситуації з мобілізацією в Україні, адже те, що здається багатьом очевидним зі своєї мильної бульбашки, насправді перебуває сокритим для всіх інших: для одних війна відкриває світ, як простір обовʼязку і відповідальності, для інших - як загрозу особистому комфорту і благополуччю. Саме тому люди можуть дивитись на одну і ту ж подію, але бачити різні реальності. Чому так? Починаючи з 1775 року Україна фактично не мала державності, тим не менш, не полишаючи спроб ведення подальшої боротьби. Гачок полягає у тому, що на кожному з цих етапів ворог знищував тих, хто проявляв бодай якусь пасіонарність. Чого лише варте XX сторіччя - три голодомори, розстріляне відродження і дві світові війни, де найкращі з українців поклали своє життя. Те, що зветься тяглістю політичної, військової чи будь-якої іншої традиції - у нас було перервано масовими репресіями, депортаціями і цілеспрямованим геноцидом активних суспільних прошарків. У нас просто напросто практично відсутні родини, в яких хоча б 3-5 поколінь поспіль передавалися хоча б якісь принципи елітаризму. Якщо поколіннями руйнувалися носії державницького світогляду, то не дивно, що значна частина сучасного суспільства не успадкувала відповідного способу мислення. Ми забовʼязані для себе визнати той факт, що ті, хто нині формує суспільну думку, за своєю внутрішньою суттю і принципами не можуть її сформувати відповідно до викликів. Не тому що хтось кращий, чи гірший, а тому що батьки, діди, прадіди і так далі, які мали б навчити цьому нинішнє і попередні покоління на кожному етапі знищувалися. Саме тому коли ми розуміємо , що мобілізація критично важлива для нашого виживання загалом, і нам здається, що це мали би розуміти і всі інші, - інші виховані на абсолютно інших засадах і принципах: індивідуального успіху, особистої безпеки і приватного благополуччя. У інших поняття сутності свободи полягає в тому , що вони нікому нічого не винні. Вони і справді так сприймають свободу. Ми сприймаємо її інакше. І це проблема . Велика герменевтична проблема, яка всерйоз посилює вже існуючу екзистенційну загрозу: ми живемо не лише в умовах війни, а й в просторі різних інтерпретацій самої війни. Одні бачать боротьбу за існування держави, інші лише тимчасову незручність власного життя. Крім того, давайте не забувати, що людина це те, що вона споживає : їжу, напої і інформацію. Якщо ми не будемо виховувати своїх людей , їх виховуватиме ворог. Всі проблеми не лише від людської неосвіченості, а й від невміння проводити причинно-наслідкові звʼязки між власним комфортом сьогодні і існуванням Держави завтра. Вони і справді їх не проводять. Вони і справді щиро впевнені, що якщо зупинити мобілізацію - закінчиться війна і все буде, як раніше. Частина з них просто не хоче думати інакше, тому що тоді доведеться виходити з зони комфорту, а частина свято в це вірує. Наша ж задача, окрім війни, - вчити інших. Це складно, інколи це викликає ненависть і агресію, але виклики XXI сторіччя можуть бути куди серйознішими ніж здаються, виводячи нас в площину куди ширшого поля , ніж війна з рф. У цьому контексті ми потребуємо не лише національних еліт, аристократії духу, що возвеличується у своїй жертовності, ми також потребуємо мислячої нації. І наша задача вчити їх. Різними шляхами, але доносити істину, виводячи сокрите назовні.

Сьогодні хороший день. Рада проголосувала за законопроєкт 15225. Відтепер колишні увʼязнені , які долучились до нас з тюрем, отримують право на : -щорічну пʼятнадцятиденну відпустку -переведення до інших «Шквалів»після року служби.) -переведення до інших підрозділів своєї в/ч через рік, після закінчення адмін нагляду, за рішенням командира -можливість переміщення до тилових підрозділів за рішенням ВЛК І багато інших бонусів. Дякую всім, хто голосував, а також розробникам законопроєкту, зокрема Любов Галан. Сподіваюсь , найближчим часом також буде впроваджена процедура по присвоєнню офіцерських звань. Радію за чоловіків, які нині наддостойно показують себе в лавах 3 штурмової. Побільше б таких голосувань.